наболілий

-а, -е.

1) Дієприкм. акт. мин. ч. до наболіти.

2) у знач. прикм., перев. зі сл. серце, душа і т. ін. Який багато пережив, зазнав горя.

3) у знач. прикм., перен. Давно назрілий, який вимагає невідкладного розв'язання. || Який давно непокоїть, хвилює, вражає. || у знач. ім. наболі́ле, -лого, с. Те, що найбільше непокоїть, хвилює, вражає.